Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (11) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Milinevsky G$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 15 Представлено документи з 1 до 15 |
|||
| 1. | 
Bovchaliuk V. Aerosol Microtops II sunphotometer observations over Ukraine [Електронний ресурс] / V. Bovchaliuk, A. Bovchaliuk, G. Milinevsky, V. Danylevsky, M. Sosonkin, Ph. Goloub // Advances in Astronomy and Space Physics. - 2013. - Vol. 3, Iss. 1. - С. 46-52. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aiaasp_2013_3_1_11 | ||
| 2. | 
Shavrina A. Atmospheric ozone profiles during Vasylkiv oil burning episode [Електронний ресурс] / A. Shavrina, A. Veles, G. Milinevsky, A. Grytsai, A. Liptuga, V. Kyslyi, Ya. Romanyuk // Odessa astronomical publications. - 2015. - Vol. 28(1). - С. 55-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/oap_2015_28_1_13 | ||
| 3. |
Saliuk D. A. Magnetized Rossby waves in mid-latitude ionosphere F-layer [Електронний ресурс] / D. A. Saliuk, O. Agapitov, G. P. Milinevsky // Advances in Astronomy and Space Physics. - 2012. - Vol. 2, Iss. 1. - С. 95-98. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aiaasp_2012_2_1_31 | ||
| 4. |
Milinevsky G. P. Recent developments of atmospheric research in Ukraine [Електронний ресурс] / G. P. Milinevsky, V. O. Danylevsky, A. V. Grytsai, O. M. Evtushevsky, V. O. Kravchenko, A. P. Bovchaliuk, V. P. Bovchaliuk, M. G. Sosonkin, Ph. Goloub, L. Y. Savitska // Advances in Astronomy and Space Physics. - 2012. - Vol. 2, Iss. 2. - С. 114-120. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aiaasp_2012_2_2_4 | ||
| 5. |
Milinevsky G. Remote sensing of aerosol in the terrestrial atmosphere from space: new missions [Електронний ресурс] / G. Milinevsky, Ya. Yatskiv, O. Degtyaryov, I. Syniavskyi, Yu. Ivanov, A. Bovchaliuk, M. Mishchenko, V. Danylevsky, M. Sosonkin, V. Bovchaliuk // Advances in Astronomy and Space Physics. - 2015. - Vol. 5, Iss. 1. - С. 11-16. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aiaasp_2015_5_1_4 | ||
| 6. |
Grytsai A. Ozonometer M-124 calibration for the Ukrainian network: method and results [Електронний ресурс] / A. Grytsai, G. Milinevsky, O. Evtushevsky, M. Sosonkin, V. Kravchenko, V. Danylevsky // Advances in Astronomy and Space Physics. - 2016. - Vol. 6, Iss. 2. - С. 85-93. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aiaasp_2016_6_2_7 | ||
| 7. | 
Grytsai A. V. Total Ozone over Vernadsky Antarctic Station: Ground-based and Satellite Measurements [Електронний ресурс] / A. V. Grytsai, G. P. Milinevsky, O. I. Ivaniga // Український антарктичний журнал. - 2018. - № 1. - С. 65-72. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazh_2018_1_9 Мета роботи - проаналізувати зміни загального вмісту озону над антарктичною станцією "Академік Вернадський" (до 1996 р. станція Фарадей) за довгостроковими наземними та супутниковими рядами даних. Дослідити розбіжності між даними різних інструментів. Здійснено візуалізацію даних з подальшим аналізом та статистичною обробкою рядів загального вмісту озону за вимірюваннями на спектрофотометрі Добсона на станції "Академік Вернадський" та супутниковими інструментами OMI, GOME2a, GOME2b та SCIAMACHY. Супутникові та наземні вимірювання загального вмісту озону в стратосфері над станцією "Академік Вернадський" підтвердили стабілізацію озонового шару з початку 2000-х рр. Британські спостереження на станції Фарадей продемонстрували, що максимум загального вмісту озону протягом 1950 - 1970 рр. спостерігався навесні, аналогічно північній півкулі, а різке зниження загального вмісту озону протягом серпня - жовтня 1980 - 1990 рр. суттєво змінило загальний сезонний озоновий цикл і є наслідком впливу озонової діри. В даній роботі було проаналізовано супутникові та модельні дані на основі супутникових вимірювань. Було показано, що типові розбіжності між моделлю озонового моніторингу (OMI) та щоденними вимірюваннями на спектрофотометрі Добсона станції "Академік Вернадський" знаходяться в межах близько 20 DU. Великі відхилення зустрічаються рідко, і спостерігаються переважно на початку і в кінці спостережного сезону. Також були розраховано сезонні середні та стандартні відхилення відмінностей моделей від спостережень на спектрофотометрі Добсона, які свідчить про гіршу відповідність моделі OMI з даними спектрофотометра Добсона протягом окремих років, зокрема 2009 - 2010 рр. Висновки: як наземні, так і супутникові вимірювання загального вмісту озону в стратосфері над станцією Фарадей/"Академік Вернадський" продемонстрували загальне зменшення вмісту озону протягом 1980 - 1990 рр. навесні з подальшою стабілізацією починаючи з 2000-го р. Порівняння між наземними даними та моделями на основі супутникових вимірювань, свідчить про кращу відповідність результатів вимірювань на спектрофотометрі Добсона та GOME2 відносно порівняння з даними OMI. Визначено, що індивідуальні вимірювання на спектрофотометрі Добсона певною мірою недооцінюють загальний вміст озону на початку спостережного сезону, коли сонячні зенітні кути досить великі, а загальний вміст озону є низьким. | ||
| 8. |
Dykyy І. V. Features of Chronology and Breeding Success of Pygoscelis papua and P.аdeliae (Spheniscidae) Penguins in the Wilhelm Archipelago (CCAMLR Subarea 48.1) [Електронний ресурс] / І. V. Dykyy, G. P. Milinevsky, О. L. Savitsky, D. G. Lutsenko, P. B. Khoetsky, M. F. Veselsky, V. M. Smagol, Ye. O. Dykyy, A. О. Dzhulay, J. V. Tsaryk // Український антарктичний журнал. - 2018. - № 1. - С. 130-147. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazh_2018_1_14 Мета роботи - дослідити якісні зміни в оселищах двох найпоширеніших видів пінгвінів на архіпелазі Вільгельма Pygoscelis papua та P. adeliae (Spheniscidae) у підрайоні CCAMLR 48.1 під впливом зміни клімату та промислу криля. Щоб мінімізувати людський вплив на успішність розмноження й виживання пташенят та уникнути чинник турбування пінгвінів, використано новий спосіб спостереження за розмноженням пінгвінів з використанням фотокамер, які встановлено в колоніях пінгвінів. Було встановлено терміни появи в колонії, копуляції, відкладання яєць, вилуплення пташенят та формування ясел. Цей метод було вперше використано в межах міжнародного проекту CEMP "Створення мережі камер CEMP в підрайоні 48.1". Проект триватиме більш ніж 5 років. Також проводили візуальні спостереження за птахами. За останнє десятиліття гніздовий ареал P. papua змістився на південь майже на 30 км, у результаті пінгвіни утворили шість нових гніздових колоній. Щорічна успішність розмноження P. papua на острові Пітерман становила від 0,87 до 1,58 пташенят на гніздо протягом дев'яти сезонів спостережень у 2003 - 2017 рр. У 2017/16 рр. відзначено 1,27 пташенят на гніздо; це низький рівень успішності розмноження у порівнянні з іншими сезонами. Успішність розмноження P. adeliae була більш стабільною, за 6 сезонів спостережень (від 1,11 до 1,42); з найвищим показником у 2003/04 рр. З'ясовано спектр живлення P. papua. Висновки: на території архіпелагу Вільгельма відмічені зміни в оселищах пінгвінів. Встановлено, що на початку XXI ст. ареал гніздування P. papua значно розширився, ймовірно, через потепління клімату в регіоні. Показано, що P. papua є більш екологічно пластичним видом, ніж P. adeliae. Відомо, що успішність розмноження хижаків, таких як пінгвіни, може бути використано як індикатор статусу нижчих трофічних рівнів, оскільки антарктичний криль Euphausia superba (Euphausiidae) є основним об'єктом харчування пінгвінів (84 %) у районі архіпелагу Вільгельма. Запропоновано модель ключових елементів для якісного та кількісного аналізу змін екосистеми Аргентинських островів базованої на крилю. Майбутній розвиток моніторингу гніздових колоній пінгвінів з використанням мережі Camera Network CEMP в межах ККАМЛР буде значною мірою сприяти оцінці реальної доступності здобичі. Результати дослідження успішності розмноження P. papua та P. adeliae можуть бути використані у розробці стратегії управління промислу криля в ККАМЛР для раціонального використання морських природних ресурсів Антарктики; розробці моделі розселення для прогнозування екологічних ризиків через зміни клімату для обох видів пінгвінів. | ||
| 9. |
Milinevsky G. Preliminary comparison of the direct aerosol radiative forcing over Ukraine and Antarctic AERONET sites [Електронний ресурс] / G. Milinevsky, Yu. Yukhymchuk, A. Grytsai, V. Danylevsky, Yu. Wang, V. Choliy // Український антарктичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 128-138. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazh_2019_1_12 Мета роботи - проаналізувати дані щодо аерозольної оптичної товщини (АОТ) в атмосфері на деяких пунктах мережі AERONET (AErosol RObotic NETwork) в Україні та Антарктиці. Для визначення та порівняння типових значень аерозольного прямого радіаційного форсингу (ПРФ) використати типові дані середньоширотної та двох антарктичних пунктів AERONET. Здійснено визначення та візуалізацію даних AERONET щодо оптичної товщини аерозолю та радіаційний форсинг, проведення аналізу та інтерпретації цих даних. Обчислення радіаційного форсингу за допомогою алгоритму Глобальна атмосферна модель (Global Atmospheric ModEl, GAME). Розглянуто вимірювання аерозольної оптичної товщини за спостереженнями за допомогою аерозольних сонячних фотометрів мережі AERONET в Україні (пункт Київ) та у двох пунктах спостережень в Антарктиді (Гора Вечірня та АРМ_МакМердо (ARM_McMurdo)). Відповідно до вимірювань 2015 - 2018 рр. визначено, що за даними пунктів Гора Вечірня та АРМ_ МакМердо значення AOT є невеликими і знаходяться в діапазоні 0,05 - 0,1 на довжині хвилі 340 нм. На відміну від вимірювань в Антарктиці, на пункті AERONET Київ відповідні значення AOT сягають понад 0,3 - 0,5. Використовуючи значення AOT з пункту Київ було оцінено прямий аерозольний радіаційний форсинг за допомогою алгоритму GAME. Розрахунки за GAME визначають аерозольний ПРФ на рівні -5,7 Вт м<^>-2 | ||
| 10. |
Siddaway J. Assessment of the zonal asymmetry trend in Antarctic total ozone column using TOMS measurements and CCMVal-2 models [Електронний ресурс] / J. Siddaway, A. Klekociuk, S. P. Alexander, A. Grytsai, G. Milinevsky, R. Dargaville, O. Ivaniha, O. Evtushevsky // Український антарктичний журнал. - 2020. - № 2. - С. 50-58. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazh_2020_2_7 Досліджено сезонні тенденції зональної асиметрії в розподілі загального вмісту озону (ЗВО) у квазістаціонарній хвилі на південних полярних широтах. Оцінено і порівняно сезонні тенденції в змінах квазістаціонарної хвилі у ЗВО, використовуючи дані супутникового спектрометра TOMS (Total Ozone Mapping Spec trometer) для картографування ЗВО та другу версію валідації хіміко-кліматичної моделі (CCMVal-2). Модельні зсуви фази по довготі в асиметрії просторового розподілу озону загалом узгоджуються із зсувами фази по довготі на схід, що спостерігалися в історичному періоді 1979 - 2005 рр. Проте в окремих сезонах існують занижені значення таких довготних зсувів. Представлено майбутні тенденції в зональній асиметрії від одинадцяти моделей CCMVal-2 до 2100 р. Вони демонструють появу зворотних (західних) майбутніх фазових довготних зсувів, головним чином влітку у Південній півкулі. Одержані результати узгоджуються з попередніми дослідженнями і підкреслюють, що загальний довготний зсув фази на схід/захід зумовлений як змінами парникових газів, так і виснаженням/відновленням озонового шару. Зміна парникових газів зумовлює основний довгостроковий зсув на схід, який посилюється (сповільнюється або змінюється) в період південної весни та влітку за рахунок виснаження озонового шару (відновлення). Тенденції в асиметрії ЗВО зумовлені загальним посиленням стратосферного зонального потоку, який завдяки існуванню асиметрії антарктичного континенту витісняє квазістаціонарну хвилю-1 і впливає на просторовий розподіл ЗВО. Результати роботи будуть корисними для прогнозування сезонних аномалій озонової діри та довгострокових змін місцевих тенденцій зміни ЗВО, впливу ультрафіолетового випромінювання на біологічну про дуктивність Південного океану та на регіональний клімат, на який впливає зонально-асиметрична озонова діра. | ||
| 11. |
Andrienko Yu. Vertical ozone profiles in the atmosphere over the Antarctic Peninsula and Kyiv by Umkehr observations [Електронний ресурс] / Yu. Andrienko, G. P. Milinevsky, V. Danylevsky // Український антарктичний журнал. - 2021. - № 2. - С. 35-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazh_2021_2_5 Для аналізу вертикального розподілу озону над Києвом та над Антарктичним півостровом (станція "Академік Вернадський") використано спостереження за методом Umkehr. Результати спостережень Umkehr було попередньо оброблено з використанням програмного пакету UMK92, запропонованого Всесвітнім центром даних з озону та УФ-випромінювання (WOUDC). В результаті розрахунків одержано набір профілів вертикального розподілу озону для станції Kyiv-Goloseyev (2011 - 2021 рр.) та антарктичної станції Фарадей/Академік Вернадський (2005 - 2009 рр.). Аналіз профілів станції Kyiv-Goloseyev, одержаних за допомогою спектрофотометра Добсона D040, вказує на те, що максимум у розподілі озону в одиницях Добсона у шарі атмосфери товщиною 5 км (DU/layer) спостерігається в діапазоні 15 - 25 км висот із середнім значенням висоти <$E19,8~symbol С~1,4> км. Це відповідає шару максимального вмісту озону в стратосфері на середніх широтах. Максимальні значення вмісту озону протягом більшої частини років становлять 60 - 80 DU/layer. У деякі дні є випадки, коли ці величини є значно вищими. Характерною особливістю профілів є те, що менші значення максимумів вмісту озону відповідають літнім та осіннім місяцям, знаходяться в межах 60 - 75 DU/layer. Зимовий та весняний профілі озону демонструють максимальні значення. Дослідження вертикального розподілу озону в Південному полярному регіоні також розглянуто у роботі. Для аналізу вертикальних профілів озону в цій області використано спостереження Umkehr на антарктичній станції Фарадей/кадемік Вернадський на спектрофотометрі Добсона D123 у 2005 - 2009 рр. Обробка даних та розрахунок вертикальних профілів озону проводилася відповідно до методології, розробленої для даних станції Kyiv-Goloseyev. Показано, що озонові профілі на антарктичній станції відрізняються великим діапазоном значень максимальної концентрації озону від 40 до 110 DU/layer. На відміну від даних середньоширотної станції Kyiv-Goloseyev, профілі антарктичної станції з меншими значеннями максимальної концентрації озону мають максимум на більшій висоті. Згідно з розрахунками, значення озону в максимумі розподілу озону різко змінюються від дати до дати в Антарктичному регіоні протягом періоду озонової діри. | ||
| 12. |
Shi Y. The data processing and analysis methods for stratospheric ozone and planetary wave study [Електронний ресурс] / Y. Shi, O. Evtushevsky, G. Milinevsky, A. Grytsai, A. Klekociuk, O. Ivaniha, Yu. Andrienko // Український антарктичний журнал. - 2022. - Т. 20, № 2. - С. 164-187. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazh_2022_20_2_5 | ||
| 13. |
Grytsai A. V. Antarctic planetary wave spectrum under different polar vortex conditions in 2019 and 2020 based on total ozone column data [Електронний ресурс] / A. V. Grytsai, G. P. Milinevsky, Yu. S. Andrienko, A. R. Klekociuk, Yu. G. Rapoport, O. I. Ivaniha // Український антарктичний журнал. - 2022. - Т. 20, № 1. - С. 31-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazh_2022_20_1_5 Проаналізовано спектр за зональними хвильовими числами планетарних хвиль (хвиль Россбі) в атмосфері над Антарктикою для кожного із двох контрастних років: у 2019 р., коли відбулося раптове стратосферне потепління (РСП), і в 2020 р., коли антарктичний стратосферний вихор був надзвичайно стійким і тривалим. Озонова діра утворюється над Антарктидою навесні, і її стан залежить від збурень стратосферного полярного вихору планетарними хвилями (ПХ). В аналізі використано дані про розподіл загального вмісту озону (ЗВО), одержані приладом Ozone Monitoring Instrument на супутнику Aura, та наземні вимірювання зі спектрофотометром Добсона на станції "Академік Вернадський" в Антарктиці. РСП 2019 р. дуже змістило полярний вихор від полюса і сприяло руйнуванню озонової діри. РСП виникло під час піку активності квазістаціонарної планетарної хвилі-1, яку було підсилено в момент потепління великою амплітудою біжучої хвилі-2. Навесні 2020 р. стратосферний полярний вихор був відносно незбуреним, що надало змогу площі озонової діри досягти розміру, близького до свого історичного максимуму. Фактором, який сприяв стабільності вихору у 2020 р., була відносно мала амплітуда хвилі-1. Стабільність зберігалася, незважаючи на регулярні періоди, коли амплітуда біжучої хвилі-2 досягала або навіть перевищувала значення під час РСП у 2019 р. Виявлено, що фактором, який сприяє відмінності між хвильовими ефектами за два роки, є динаміка квазістаціонарної хвилі-1. У 2020 р. чітко спостерігалася антикореляція амплітуд хвилі-1 і хвилі-2 біля краю вихору, що може бути викликано передачею енергії планетарної хвилі між різними спектральними компонентами ПХ, на відміну від ситуації 2019 р. | ||
| 14. | 
Sun X. Preliminary results of the solar radiation observation at mid-latitude station in China [Електронний ресурс] / X. Sun, Y. Shi, G. Milinevsky, Y. Pryadko // Grail of Science. - 2023. - № 32. - С. 205-209. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/grsc_2023_32_37 | ||
| 15. |
Yu R. The rossby wave 2000–2021 climatology in the arctic sudden stratosphere warmings [Електронний ресурс] / R. Yu, Y. Shi, O. Ivaniha, G. Milinevsky // Grail of Science. - 2023. - № 32. - С. 210-213. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/grsc_2023_32_38 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |